Коротко. E-коди харчових добавок є єдиною європейською системою позначення речовин, яку використовує й Україна. Номер ідентифікує конкретну речовину, а не її шкідливість чи функцію. У складі продукту добавку записують назвою функціонального класу, наприклад «регулятор кислотності», і одразу після неї назвою або E-кодом. Клас обирають за роллю добавки саме у вашому продукті, а не за першою цифрою номера. Нижче розбираємо, як читати номери й суфікси і що перевірити на упаковці сировини.
Що таке E-код і хто його присвоює
E-код складається з літери E і номера, іноді з буквеним або римським суфіксом. Українське законодавство називає його «номером індексу відповідно до Європейської цифрової системи (Е)». Номер присвоюють речовині, яку дозволено використовувати як харчову добавку в ЄС, після оцінки безпечності. Наприклад, лимонна кислота (E330) має однаковий номер на етикетках у Польщі, Німеччині й Україні, тож технолог або закупівельник одразу розуміє, про яку речовину йдеться, незалежно від мови.
Основою для європейської нумерації слугує міжнародна система INS, яку веде Codex Alimentarius. Здебільшого номери збігаються: INS 330 і E330 позначають ту саму речовину. Відмінність у статусі: E-код означає дозвіл у ЄС, а номер INS сам по собі ще не означає дозволу.
Наявність E-коду не робить речовину «хімією» в побутовому сенсі. Під номерами ховаються і синтетичні речовини, і цілком звичні: аскорбінова кислота (E300), харчова сода (E500ii), пектини, лецитин. Дозвіл також не є вічним: EFSA переоцінює добавки, дозволені до 2009 року, і за результатами переоцінки ЄС у 2022 році виключив діоксид титану (E171) з переліку харчових добавок (Регламент (ЄС) 2022/63).
Функціональні класи: що каже наказ МОЗ № 45
В Україні використання і маркування харчових добавок регулюють Вимоги до харчових добавок, затверджені наказом МОЗ від 08.01.2024 № 45. Документ побудовано за зразком Регламенту (ЄС) 1333/2008. Додаток 1 до Вимог перелічує функціональні класи: антиоксиданти, консерванти, загущувачі, емульгатори, регулятори кислотності, підсолоджувачі тощо, з визначенням технологічної функції кожного.
Для етикетки готового продукту діє інший перелік: категорії з додатка 6 до Закону «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів». Він коротший, бо частина класів до складу на етикетці не потрапляє. Носії, пакувальні гази й посилювачі контрастності є у Вимогах, але серед категорій для переліку інгредієнтів їх немає.
Практичний висновок для виробника: клас у Вимогах описує, для чого речовину загалом дозволено, а категорія на етикетці описує, що вона робить у вашому продукті. Одна й та сама речовина може належати до кількох класів, і закон прямо передбачає такий випадок.
E-коди харчових добавок: як влаштовані номери і суфікси
Номери розподілено діапазонами за історично першою функцією речовини. Діапазон допомагає зорієнтуватися, але не визначає клас для етикетки. У таблиці ми зібрали приклади з асортименту, який постачаємо, і типові винятки.
| Діапазон | Переважна група | Приклади | Виняток, який плутає |
|---|---|---|---|
| E100–E199 | барвники | E160b аннато, E160a каротини | E170 карбонат кальцію частіше працює як регулятор кислотності або джерело кальцію |
| E200–E299 | консерванти, частина кислот | E202, E211, E250, E282 | E260 оцтова, E270 молочна, E296 яблучна кислота працюють як кислоти |
| E300–E399 | антиоксиданти, регулятори кислотності | E300, E316, E330, E331, E338 | E322 лецитин зазвичай виконує роль емульгатора |
| E400–E499 | загущувачі, стабілізатори, емульгатори | E401, E407, E412, E415, E471 | E420 сорбіт є підсолоджувачем або вологоутримуючим агентом; E450–E452 фосфати |
| E500–E599 | регулятори кислотності, антиспікаючі агенти | E500ii, E501, E509, E575 | E503 вуглеамонійна сіль у випічці працює як розпушувач |
| E600–E699 | підсилювачі смаку і аромату | E621, E627, E631 | |
| E900–E999 | глазуруючі агенти, гази, підсолоджувачі | E950, E951, E952, E954, E955 | E953 ізомальт додатково виконує роль наповнювача |
| E1000 і вище | додаткові речовини, модифіковані крохмалі | модифіковані крохмалі E14xx | для модифікованого крохмалю на етикетці E-код не обов’язковий |
Суфікси: чому E450i і E450iii не взаємозамінні
Буквений або римський суфікс позначає окрему речовину чи окремий варіант у межах однієї групи. Динатрій пірофосфат (E450i) і тетранатрій пірофосфат (E450iii) мають різний pH розчину і по-різному поводяться в м’ясному фарші. E500i є карбонатом натрію, а E500ii гідрокарбонатом, тобто харчовою содою. У технологічній інструкції і в замовленні постачальнику завжди пишіть повний код із суфіксом. Запис «E450» без суфікса ми регулярно бачимо в заявках, і щоразу доводиться уточнювати, яку саме сіль потрібно.
Миття та дезінфекція обладнання Триполіфосфат натрію (E451i)
Переглянути товар
Комплексні суміші
Готові суміші для м’ясопереробки чи хлібопечення не мають власного E-коду. На упаковці суміші, яку продають виробнику, Вимоги вимагають перелік усіх інгредієнтів із відсотком кожного в загальній масі. Без цих відсотків ви не зможете ні перерахувати вміст обмежених добавок у готовому продукті, ні правильно скласти власну етикетку.
Як записати добавку у складі готового продукту
Правило з Закону № 2639-VIII просте: спочатку назва категорії, одразу після неї назва добавки або її E-код. Обидва варіанти рівноцінні юридично: «регулятор кислотності лимонна кислота» і «регулятор кислотності E330». Вибір між назвою і кодом залежить від вашої маркетингової політики, а не від норми. Модифікований крохмаль можна позначити лише назвою категорії.
Одна речовина, кілька функцій
Якщо добавка належить до кількох категорій, у складі вказують одну. Лимонну кислоту в лимонаді, де вона дає кислий смак, логічно позначити як «кислота». У плавленому сирі чи консервах, де вона стабілізує pH, вона виступає «регулятором кислотності». Тому одна й та сама партія сировини на двох лініях одного заводу може мати різний запис на етикетці. Технолог фіксує функцію в рецептурі, і саме звідти її бере той, хто готує макет.
Окремий випадок описує пункт 9 розділу VI Вимог. Якщо речовина, яка може бути добавкою, виконує в продукті іншу роль, наприклад є формою вітаміну або мінеральної речовини, її вказують як звичайний інгредієнт. Аскорбінова кислота, яку вносять для збагачення вітаміном C, у складі фігурує як вітамін, а не як «антиоксидант E300». Те саме стосується карбонату кальцію у збагачених продуктах.
Коли добавку в складі не вказують
Стаття 14 Закону № 2639-VIII звільняє від зазначення добавку, яка потрапила в продукт лише з інгредієнта і не виконує в ньому жодної технологічної функції. Типовий приклад: консервант у фруктовому наповнювачі, який ви додаєте в йогурт у невеликій кількості. Пастка тут у слові «жодної». Якщо розрахунок показує, що консервант із наповнювача продовжує захищати весь продукт, його потрібно вказати. Не потрапляють у склад також допоміжні матеріали для переробки і носії у необхідній кількості.
Обов’язкові попередження
Для шести азобарвників (E102, E104, E110, E122, E124, E129) Вимоги встановлюють додатковий напис про можливий шкідливий вплив на активність і уважність у дітей. Виняток стосується напоїв із вмістом спирту понад 1,2 % об. і маркування м’яса та яєць. Для аспартаму, позначеного лише E-кодом, закон вимагає фразу про джерело фенілаланіну, а столові підсолоджувачі з поліолами мають власні попередження. Ці написи легко загубити під час заміни сировини: перейшли з натурального барвника на синтетичний, а макет етикетки лишився старим.
Що має бути на мішку і в документах до добавки
Розділ VI Вимог окремо описує маркування добавок, які продають не кінцевому споживачу, а виробнику. Це і є ваш мішок, каністра чи біг-бег на вхідному контролі. На упаковці або в супровідних документах мають бути:
- назва добавки і її E-код (або назва за державним реєстром);
- слова «для харчових продуктів» або «обмежене використання в харчових продуктах», або чітка інструкція із застосування;
- номер партії чи лоту, мінімальний термін придатності, маса нетто;
- особливі умови зберігання, якщо вони потрібні;
- найменування і місцезнаходження виробника, пакувальника або продавця;
- для сумішей: перелік інгредієнтів з відсотками і дані про компоненти з кількісним обмеженням.
Частину відомостей, наприклад відсотки компонентів суміші, Вимоги дозволяють наводити лише в документах до партії, а для поставок у цистернах усю інформацію можна передати документами. Тому під час приймання перевіряйте комплект: етикетка, сертифікат аналізу (COA), специфікація.
З нашої практики приймання сировини: найчастіший тривожний сигнал полягає не у відсутності E-коду, а в розбіжності між документами. Специфікація посилається на харчову якість і E-код, а на мішку стоїть «технічний» або марка для мийних засобів. Таке трапляється з фосфатами, кислотами й содою, які випускають і в харчовій, і в технічній якості. Триполіфосфат натрію (E451i) для м’яса і технічний тринатрій фосфат для CIP-мийки є різними продуктами з різними вимогами до чистоти, навіть якщо зовні виглядають однаково.
Кислоти Лимонна кислота (E330)
Переглянути товар
Чек-лист перевірки складу перед друком етикетки
- Для кожної добавки з рецептури запишіть повний E-код із суфіксом і звірте його зі специфікацією постачальника.
- Визначте функцію добавки у вашому продукті і оберіть категорію з додатка 6 до Закону № 2639-VIII, а не за діапазоном номера.
- Перевірте, чи речовина не виконує роль вітаміну, мінералу чи замінника інгредієнта. Якщо так, вказуйте її як звичайний інгредієнт.
- Розкладіть комплексні суміші на компоненти за відсотками з документів і додайте добавки, які зберігають функцію в готовому продукті.
- Для перенесених із сировини добавок задокументуйте, чому вони не виконують функції. Цей аргумент знадобиться під час перевірки.
- Перевірте барвники й підсолоджувачі на обов’язкові попередження.
- Звірте дозвіл і максимальний рівень добавки для вашої категорії продукту з додатком 2 до Вимог та державним реєстром. Норма діє для продукту в тому вигляді, в якому його отримує споживач.
- Після кожної заміни постачальника або форми сировини повторіть перевірку, навіть якщо E-код той самий.
Перелік сировини для молочних, м’ясних і кондитерських виробництв, зокрема стабілізатори та регулятори кислотності, ви знайдете в каталозі. Якщо потрібні документи до конкретної партії, напишіть нам через форму запиту.
Часті питання
Що означає літера E в E-коді?
Літера E вказує на європейську систему нумерації харчових добавок. Номер отримує речовина, яку в ЄС дозволено використовувати як харчову добавку після оцінки безпечності. В українському законодавстві це називають «номером індексу відповідно до Європейської цифрової системи (Е)».
Чи означає E-код, що добавка шкідлива?
Ні. E-код лише ідентифікує речовину, дозволену в межах встановлених норм. Під номерами є і вітамін C (E300), і харчова сода (E500ii), і лимонна кислота (E330). Безпечність визначають дозвіл, максимальний рівень для категорії продукту і чистота сировини, а не наявність коду.
Чи можна писати назву добавки замість E-коду?
Так. Закон дозволяє після назви категорії вказати або назву добавки, або її E-код. Обидва варіанти рівноцінні. Обов’язковою лишається назва категорії, наприклад «консервант», «загущувач» чи «регулятор кислотності». Для модифікованого крохмалю достатньо назви категорії.
Чим E-код відрізняється від INS?
INS є міжнародною системою нумерації Codex Alimentarius, E-код є європейською. Номери здебільшого збігаються, наприклад INS 330 і E330. Різниця в статусі: E-код присвоюють добавці, дозволеній у ЄС, а присутність речовини в INS ще не означає, що її дозволено в конкретній країні.
Чому одна добавка в різних продуктах названа по-різному?
Бо категорія на етикетці відображає функцію в конкретному продукті. Лимонна кислота в напої часто позначена як «кислота», а в консервах як «регулятор кислотності». Якщо речовина вносить вітамін чи мінерал, її вказують як звичайний інгредієнт без категорії добавки.
Чи потрібно вказувати консервант, який прийшов разом із наповнювачем?
Якщо консервант у готовому продукті не виконує жодної технологічної функції, Закон № 2639-VIII дозволяє його не вказувати. Якщо ж він продовжує захищати весь продукт від псування, його вказують у складі. Рішення технолог обґрунтовує розрахунком вмісту і документує.